Географічна карта - Сент-Кіттс і Невіс (Federation of Saint Kitts and Nevis)

Прапор Сент-Кіттс і Невісу

Федера́ція Сент-Кіттс і Не́віс (Федера́ція Сент-Крі́стофер і Не́віс) — держава в східній частині Карибського моря, яка складається з двох островів — Сент-Кіттсу і Невісу, що належать до Малих Антильських островів.

Площа країни — 261 км². Населення — 50 тис. осіб (2010). Столиця Бастер розташована на острові Сент-Кіттс.

Сент-Кіттс і Невіс є найменшою державою західної півкулі, як за площею, так і за чисельністю населення. Є членом Британської Співдружності, очолюваної королем Великої Британії.

Зі сходу межує з Антигуа і Барбудою, з південного сходу — з Монтсерратом, на північному заході — із Сінт-Естатіус (спеціальний муніципалітет Нідерландів), на півночі — із Сен-Бартелемі (заморська громада Франції). Усі кордони є морськими. Загальна протяжність берегової лінії — 135 км.

Корінними жителями острова Сент-Кіттс були індіанці кариби.

Острови відкрив Христофор Колумб у 1493 році. Іспанці не стали їх колонізувати.

У 1623 році на Сент-Крістофері (стара назва Сент-Кіттсу) засноване англійське поселення (перше в Вест-Індії); у 1624 році — французьке. З 1625 року разом з островом Ангілья — колонія Великої Британії, що стала для неї базою завоювання інших островів регіону, за що її називали «матір'ю англійських колоній у Вест-Індії». На північному заході острова, на висотах, розташовується добре збережена фортеця Брімстоун, яку називають «Гібралтар Карибського моря».

У 1623 році спільні франко-англійські каральні сили влаштували різанину місцевого індіанського населення, знищивши до 4000 осіб у долині річки, названої в цьому зв'язку Кривавою, по водах якої тіла протягом трьох днів виносило в море.

З XVII століття між Великою Британією і Францією йшла боротьба за володіння островами, поки, нарешті, по Версальському договору 1783 року вони остаточно не перейшли під владу англійців.

З 1871 року входили до складу британської колонії Підвітряні острови, а з 1958-го — Вест-Індської федерації.